ПОЗАКЛАДАТИ, ДА́Ю, ЄШ,
Позакладати, да́ю, єш, гл.
1) Заложить (во множествѣ). Похожає в блискучому довгому каптані, позакладавши назад руки. Левиц. І. 103.
2) Позакладало. Заложило уши. їм позакладало. Они оглохли. Гліб.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 255.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПОЗАКЛЕЮВАТИ, КЛЕ́ЮЮ, ЄШ, →← ПОЗАКИПАТИ, ПАЄМО, ЄТЕ,